Історія хороброї матері
Національна «Гаряча лінія» з питань запобігання насильству та щодо захисту прав дітей щодня приймає чимало повідомлень, більшість з яких, на жаль, як мінімум тривожні. Та днями консультантка підняла трубку телефону і почула: «Я дуже вдячна вашому Центрові! Тепер у нас усе добре!».
Це – один із тих моментів, який і є найкращою мотивацією для роботи, найвищою оцінкою. А передісторію цей дзвінок мав ось яку.
Не так давно по консультацію щодо умов проживання із матір’ю дитини, народженої у шлюбі з іноземцем, звернулася жінка. Вона розповіла, що її донька, Галина, у червні 2006 року вийшла заміж за громадянина Німеччини, і невдовзі молода родина поповнилася синочком. Спершу ніщо не віщувало лиха: перші два роки подружнього життя були ідеальні – батько трепетно турбувався про молоду матусю та дитину. Та коли синові виповнилося 3 роки, німецький татусь подав на розлучення із нашою співвітчизницею, а паралельно не забув і про позов до суду стосовно оформлення одноосібної опіки над дитиною на території Угорщини. Тоді ж Галина дізналася, що у першому шлюбі завести чадо її колишньому чоловікові не вдалося, і шлюб із нею був спланованим ходом для того, щоб отримати спадкоємця. І лише його. Народженого від українки сина цей добродій планував виховувати із попередньою дружиною. Проте, не так сталося, як гадалося. Допоки тривала судова тяганина, перша дружина загинула в автокатастрофі. Але це не спинило горе-батька, і він силоміць забрав сина у матері, Галини, і почав потужно психологічно тиснути на жінку, аби вона забула про дитину і повернулася на Батьківщину, ніби нічого й не було. У розпачі Галина подзвонила матері. Мама, яка живе в Україні, взялася до рішучих дій і звернулася до «Ла Страда-Україна». Вислухавши детальну інструкцію, як слід вчинити у ситуації, що склалася, а також отримавши контакти неурядових організацій в Угорщині та номери телефонів Посольства України у цій державі, жінка вказала доньці на кроки, які потрібно зробити. Першою спробою стало Посольство. Втім, як і у класичному випадку із першим млинцем, ця дебютна потуга успіхом не завершилась – українське дипломатичне представництво в Угорщині не перейнялося бідою Галини й у допомозі відмовило. Та молода мама вирішила боротися до кінця і, за сприяння однієї угорської організації, подала до суду.
Врешті, боротьба не стала марною: на превелике щастя Галини та її матері, суд виніс рішення, згідно з яким син буде виховуватися лише мамою, батько жодних прав на дитину не має. За такий щасливий фінал мати Галини подякувала неурядовій організації Угорщини за допомогу із судом та Центру «Ла Страда-Україна» за те, що від початку посприяв та подарував надію
